адреса: вул. Костьольна, 15, офіс 24, м. Київ, 01001, Україна
телефон: (+380 44) 279-11-22
(+380 44) 279-11-33
тел/факс: (+380 44) 279-11-22
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 

Проблеми формування статутного капіталу різних юридичних осіб неодноразово ставали предметом наукових досліджень. Але окремі питання, які є важливими з практичної точки зору й концептуальними з наукової, залишилися недостатньо вивченими. Статутний капітал юридичної особи формується в декілька етапів.

Підходи до формування статуного капіталу

На першому етапі формування статутного капіталу учасники визначають розмір капіталу й розмір кожного внеску. До цього питання можна підійти об’єктивно, суб’єктивно або формально.

Об’єктивний підхід передбачає формування статутного капіталу в розмірі, необхідному для досягнення певної мети; коли необхідно акумулювати максимальні кошти. При цьому розмір статутного капіталу є, як правило, високим, а частки відображають реальні майнові інвестиції учасників. Може статися, що учасник-ініціатор, на якому, як-то кажуть, усе тримається, має невелику частку, оскільки не має достатнього капіталу. Тому, як правило, об’єктивний підхід властивий для визначення розміру статутного капіталу так званих товариств капіталів.

Суб’єктивний підхід – це формування статутного капіталу в розмірі, який наперед узгоджує розподіл часток між учасниками. До уваги береться не те, яка сума потрібна для досягнення мети юридичної особи й здійснення ефективної господарської діяльності, а те, яка структура капіталу влаштовує учасників. Часто для учасників важливіше, щоб лише у нього було 49% голосів (або 51%), аніж розмір внеску. Зустрічалися випадки, коли сторони домовлялися про співвідношення часток української й іноземної сторони, навіть не визначаючи, скільки саме осіб-засновників буде представляти кожну сторону. Суб’єктивний підхід до розміру й розподілу статутного капіталу дозволяє врахувати не лише й не стільки майновий внесок учасника, скільки персональне значення того чи іншого учасника в досягненні мети створюваної організації.

Для окремих категорій юридичних осіб статутний капітал має суто формальне значення: учасників не цікавить розподіл голосів, розмір статутного капіталу і внесків. Яке це має значення для учасника, який, наприклад, сам створює товариство? Так само це не є важливим і для товариства, створеного членами однієї родини. Але вимогу сформувати статутний капітал обійти не можна. Учасники зобов’язані передбачити розмір капіталу й сформувати його, бо без цього не будуть виконані вимоги до створення юридичної особи, а отже, її не зареєструють. Тому учасники створюють статутний капітал, сприймаючи це як формальність. Але для мінімізації витрат на створення юридичної особи вони, як правило, формують капітал у розмірі, який дорівнює мінімальному. Цей порядок визначення розміру статутного капіталу можна назвати формальним.

Критерії розміру статутного капіталу

Закріплюючи розмір статутного капіталу, законодавцеві, на мою думку, слід виходити з таких критеріїв: організаційно-правова форма юридичної особи; кількість учасників; державна належність учасників; сфера діяльності юридичної особи.

Організаційно-правова форма дозволяє врахувати особливості відповідальності учасників за зобов’язаннями створюваної юридичної особи. Для товариств, у яких учасники ризикують лише в межах внесків і особистої відповідальності не несуть, слід враховувати високий рівень мінімального статутного капіталу. Але якщо учасники товариства відповідатимуть і особистим майном, вимоги до мінімального капіталу можуть бути м’якшими.

Чинне законодавство не враховує кількість учасників, як критерій визначення статутного капіталу. Немає різниці між мінімальним капіталом товариства, у якому два учасники, і тим, у якому п’ятдесят. Велика кількість учаників, з одного боку, мінімізує початкові витрати, оскільки сума, необхідна для створення товариства, розподіляється на всіх. Це робить участь у товариствах доступною для багатьох. З іншого боку, невелика сума можливих втрат від невдалої інвестиції може зробити учасника байдужим до долі створеного ним товариства.

Врахування державної належності засновників, встановлення для них підвищених вимог до мінімального статутного капіталу сприятиме залученню додаткових іноземних інвестицій, може бути одним із засобів протекціоністської політики держави щодо вітчизняних виробників. Вважаю, що для створення товариств, у яких іноземні учасники мають частку понад 50%, мінімальний статутний капітал має бути у п’ять разів вищий, аніж капітал аналогічного товариства, створеного резидентом.

Також для різних учасників цивільного обороту економічна діяльність товариств має неоднакове значення. Мінімальний розмір статутного капіталу – це мінімальна сума, необхідна для створення товариства. Але яким має бути цей мінімум? Чому законодавець визначив, що 100 мінімальних заробітних плат для створення товариства з обмеженою відповідальністю вистачить?

Предмет внеску

На другому етапі формування статутного капіталу учасники визначають предмет внеску. Майно, яке є предметом внеску, має відповідати таким вимогам: бути власністю учасника; бути відчужуваним; належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного капіталу створюваної юридичної особи. Спеціальні вимоги до формування статутного капіталу окремих юридичних осіб зумовлені сферою їх діяльності. Я вважаю, що основним предметом внеску є гроші в національній валюті України. Якщо предметом внеску є інше майно, то можливість його внесення має бути погоджена усіма іншими учасниками. Якщо це погодження зафіксоване письмово, то на це слід звернути особливу увагу в засновницькому договорі (ЗД). Аналіз ст. 88 ЦК України дозволяє зробити висновок, що відомості про умови передання майна учасників обов’язково фіксуються лише в ЗД, а він є установчим документом для повних і командитних товариств. У статутах ТОВ і ТДВ ЦК має бути зафіксований лише розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника.

Сплата внесків

На третьому етапі формування статутного капіталу учасники мають домовитися про строк сплати вкладів. Законодавець орієнтує на їх повну сплату впродовж одного року з дня створення юридичної особи. Вказаний строк може бути й скорочений: дострокове виконання зобов’язання допускається.

Автор Богуш Марина
Правовий тиждень, 2008, №43(116)

http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=708